Додаткове читання.8 клас.Данте Аліг'єрі "Божественна комедія" - "Чистилище. Рай"

Чистилище

Залишивши сумний край пекельних страждань Данте не приховує радості від спо­глядання тихих вод океану, ранкового спокою сапфірного неба і відчуття пахощів чисто­го повітря. Чистилище складається із семи кіл, розташованих на схилах величезної гори. На пласкому вершечку цієї кам'яної громади розташований Земний Рай, з якого колись були вигнані біблійні Адам і Єва. Метою перебування у Чистилищі є очищення душ, які розкаялися і звернулися до Бога. Коли якась із душ, тяжко спокутувавши свої провини, досягає нарешті розгрішення, Бог приймає її у Рай. І тоді Чистилище стрясається земле­трусом, на який усі тіні відгукуються радісними урочистими співами псалма "Слава в вишніх Богу".

Внизу гору опоясує Передчистилище, до берега якого ангел Божий із сяйними крилами у легкому човні без вітрил і весел привозить душі тих, хто має надію на вічне спасіння. Серед новоприбулих душ Данте побачив своїх знайомих, які нещодавно по­мерли. Висадивши на берег безтілесну юрму, яка співала псалми, світлий ангел-проводир "благословенням хресним попрощався... і легко, як приплив, назад помчався".

Верґілій і його учень підперезалися комишем на знак смирення і рушили крутими бескидами вгору разом з тінями, які промовляли молитву "Помилуй мене, Боже".

Проходячи через Передчистилище, Поет бачить душі видатних державних та військових діячів. Серед них: несправедливо відлучені від церкви; недбайливі, що до самої смерті зволікали з покаянням; загиблі не своєю смертю без відпущення гріхів. В одній із квітучих долин Передчистилища, яку осявають три зірки, що символізують віру, надію і любов, перебувають душі земних владарів, котрі, заклопотані державними справами, забули про спасіння власної душі. Тіні благають Поета передати їхнім рідним і друзям прохання помолитися за душі померлих, "аби найшвидше в рай вони ступили".

Тяжкими гірськими стежками в променях ранкового сонця мандрівники дісталися воріт Чистилища. їх охороняє ангел, осяяний святим вогнем, З оголеним мечем у руках. Пропускаючи їх у друге царство, суворий ангел написав на Дантовому чолі символи семи смертних гріхів, від яких Поет повинен буде очиститися, рухаючись колами Чистилища.

Недаремно острів чистилище оточують води океану. Вода у християнстві символізує очищення, оновлення та освячення душі й тіла. З водою пов'язаний обряд хрещення. У християнстві вогонь - символ як покарання за гріхи, так і очищення.

|Під ніжні звучання молитви "Тебе, Бога, хвалимо", подорожні увійшли в кам'яну западину першого кола Чистилища. На стінах ущелини Верґілій і Данте побачили Варельсфи із зображенням біблійних сцен смирення і покори. У першому колі спокутували свої провини пихаті, які за життя хизувалися своєю славою, видатними подвигами або Високим мистецтвом. Тепер їхні постаті уклінно зігнулися під тягарем кам'яних брил, які невтомлено несуть, не маючи сили навіть підвести своїх колись пихатих облич.

Йдучи Чистилищем, Поет мимоволі порівнює його з Пеклом: у першому царстві дорожніх постійно переслідували темрява, сморід і людський стогін, у другому їх супроводжують світло, барвисте цвітіння, запах кадильниць і молитовний спів; безнадія даінюсться сподіванням на прощення, зло поступається перед любов'ю, а гнів - перед Кипінням. У Пеклі пропащі душі грішників мають лише ганебне минуле і жахливе теперішнє-вони у вічному полоні Пекла. У Чистилищі віруюча душа отримує майбутнє -рано чи пізно завершиться тяжка спокута, і вона вознесеться в Небесний Рай. |Данте і Верґілій підійшли до воріт другого кола, біля яких "в убранні із сіяючих тканин. Наблизилась до нас істота біла, сліпучіша од всіх морських перлин". Ангел змахнув крилом з чола Данте один із семи знаків гріха - знак пихи - і Поет, який уже зовсім знемагав від утоми, одразу відчув полегкість в усьому тілі.

У другому колі Чистилища чулися ніжні співи "Блаженні вбогі духом". Тут незрячі грішні у волосяницях спокутують гріх заздрощів. їхні повіки зшиті грубим дротом, і вони безпорадно притискаються до скелі, опираючись на плечі одна одної та боячись впасти в безодню, повну жаху".

Мандрівники, яких зустрів чарівний на вроду ангел, піднялися сходами у третє коло Чистилища, де почули спів "Блаженні милостивії" і "Блаженні миротворці". У цьому колі грішні, огорнуті димом і пітьмою, густішими за пекельні, перебувають душі гнівливих, що «носять тепер свої покаянні молитви.

Розмірковуючи про причини лихих вчинків, Поет запитав у душ цього кола: чи життєвий шлях людини визначений небесами з дня її народження? Чи є сенс протистояти лихій долі, яка штовхає нас на злочини? Душі йому сказали, що Бог дарував людині право вибору між добром і злом, тому вона несе відповідальність за свої вчинки і не повинна перекладати її на небеса: "Отож у вас є змога обирати і змога є щоразу осягнути, що буде з цього зло, чи благодать". Якби за нас все вирішували зорі, то не було би "вищої подяки Діянням добрим, осуду гріхам".

У четвертому колі у постійному русі відбували покарання байдужі душі тих, хто мав велику до незмоги любов до блага", хто не хотів відчувати ні щастя, ні радіння, примножуючи і принижуючи цим благо, хто був ледачим навіть до сердечних почуттів.

Далі Верґілій веде мову про дві любові: перша (любов Творця до свого творіння, людини, яка ніколи не схибить і не приведе до гріха. Друга (любов до всього земного) може бути джерелом як добра (якщо вона має високі цілі), так і зла. Керуючись у своїх вчинках такою любов'ю (до влади, насолоди, помсти), людина може обрати шлях гріха. Таким чином, пояснює Верґілій, у семи колах Чистилища душі спокутують гріховну прихильність: у 1-3 колах - любов, що завдає лиха іншим (пиха, заздрощі); у 4 колі - недостатню любов до істинного блага (байдужість, ледачість); у 5-колі - надмірну любов до несправжніх благ (скупість, користолюбство, обжерливість, любострастя).

Піднімаючись колами Чистилища, мандрівники біля усіх семи воріт зустрічали ангелів-благовісників, які щоразу з чола Поета стирали по одному із семи знаків гріха, і кожний із цих семи дотиків зменшував втому та душевний тягар Данте.

Осяйний ангел Божий зі співом "Блаженні серцем чисті сповістив, що подорожні, аби продовжити путь, повинні пройти через стіну вогню, що очищає. Данте, якого в рідній Флоренції заочно засудили до спалення живцем, ледве зміг перебороти жах перед вогненною лавиною. Вергілій підбадьорював його словами, що на тому боці на них чекає Беатріче, і Поетові справді вчувався чийсь кличний спів.

Далі Данте і Вергілій стрімкими кам'янистими стежками гори Чистилища вийшли на її вершину - Земний Рай, - де було чути ніжний спів "Блаженні ті, чий гріх уже покри­тий". Данте опинився у квітчастій "пишній гущині" Божественного лісу, з якого колись були вигнані Адам і Єва. Серед зелені прадавніх дерев злітає легкий ароматний вітерець і тече річка, яка ділиться на два потоки. Душа, потрапивши сюди, повинна напитися з обох: вода з першого потоку - Лети - забирає пам'ять про вчинені людиною гріхи, вода з другого - воскрешає спомини про добрі вчинки.

У Земному Раю перед Данте постають у вогняному сяйві алегоричні образи Ново­го і Старого Заповітів, богословських чеснот (віри, надії і любові), природних чеснот (мудрості, справедливості, мужності та поміркованості), боголюдини, християнської церкви та інші. В оточенні ангелів до Данте явилася і його прекрасна кохана Беатріче, образ якої символізує в "Комедії" божественну мудрість і любов. Вона була увінчана оливковою гілкою й одягнена у вогнисто-червону сукню, подібну до тієї, в якій Поет по­бачив її вперше ще дівчинкою. Данте з благоговійним трепетом вдивлявся в цю постать і раптом зрозумів, що його вчитель і провідник Вергілій зник - йому, язичникові, був за­критий шлях до Раю.

Беатріче напуває Поета водою з потоків Лети і Євної, щоб він міг продовжити шлях у вищі сфери і досягти істини. Вона суворо наказує Данте: про все побачене тут він по­винен розповісти, повернувшись до справ мирських, і передати тим, у кого "кам'яніє і холоне розум у гріхах", що їх невідворотно чекає Божа кара.

        Рай

Охоплений почуттям благоговійного трепету, Данте тепер уже разом з коханою Беатріче продовжує шлях у Небесний Рай, який складається з десяти небес². Подібно до стріли, пущеної тятивою, вони піднялися уперше, Місяцеве небо Раю. Тут Данте і Беатріче зустріли тіні, які "утіхами святими пройнялися", серед них і Піккарда - родичка дружини Поета. Ця блага душа розповідає, що у перше небо потрапляють ті, що не зі своєї волі зламали обітницю. За життя Піккарда стала черницею, давши обітницю Богові. Проте брат силоміць забрав її з монастиря і видав заміж.

Беатріче говорить, що люди, які потрапляють у пастку кривди, не повинні впадати у відчай і зневіру. Адже зло перемагає лише на землі.

¹ Червоний колір в епоху Середньовіччя символізував радість.

¹ У "Комедії'" відображено Птолемеєву схему світобудови. Грецький астроном Клавдій Птолемей (II ст. н. у.) вважав, що у центрі Всесвіту розташована Земля, яку оточує 10 небес (або ж сфер). У семи сферах навколо Землі рухаються певні планети. Згідно з теорією Птолемея, ці планети -Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн. Астроном вважав, що саме такий порядок властивий положенню кожної з них. 8-ме небо - нерухоме та тверде; 9-те - кристалічне; 10-те - небо Першорушія, тобто Божества.

З Місяцевого неба вони перенеслися до другого, Меркурієвого¹. "На цій маленькій Йірні благодать для духів, що були діяльні" і не пошкодували про зроблене добро навіть Наді, коли їм заплатили чорною невдячністю. І. як приклад, Беатріче називає Ромео ['(близько 1170-1250) - вірного управителя графа Прованського. Згідно з легендою, він примножив маєтності графа, видав його чотирьох дочок за королів. Але Ромео обмовили заздрісники, і граф зажадав від нього звіту. Управитель передав господареві його .збільшені багатства і пішов геть убогим пілігримом. Схаменувшись, граф стратив обмовників Ромео.

Данте незчувся, як опинився на третьому, Венериному² небі. На цій зірці краса Беатріче стала ще яскравішою. Пост і його супутниця з благоговінням спостерігали сяй­ливий танок велелюбних і милосердних духів, їхні "любові повні вихори швидкі".

Опинившись на четвертому, Сонцевому³ небі, Данте з трепетом постав у центрі безлічі світінь, що вели "врочисту пісню голосну, Тріумфу гімн". На цій зірці в радісному сіянні перебувають душі видатних учених. Поет називає імена 24 "умів вогненних", але найяскравіше сяйво - у духа царя Соломона, який, згідно з біблійною легендою, коли Бог .Сказав йому: "Проси, що дати тобі", - попросив мудре серце, щоб справедливо правити народом.

Після піднесення на п'яте, Марсове⁴ небо, мандрівники побачили світіння хреста. 5$ей хрест утворювали духи військових праведників, серед яких Данте зустрів і дух свого прапрадіда - благородного рицаря-хрестоносця Каччагвіду, який свого часу зі зброєю |в руках відстоював християнську віру. Рицар із сумом згадує прекрасне минуле рідної [Флоренції, яка зараз потопає в крові та інтригах. На жаль, і Каччагвіда віщує своєму ^нащадкові в майбутньому страждання. Серед духів інших праведників, що перебувають (у хресті Марсового неба, предок Поета назвав ім'я імператора Карла Великого та його улюбленця - славетного рицаря Роланда.

У шостому, Юпітеровому⁵ небі, святі створіння кружляли, складаючи своїм світінням слова "Любіте правосудіє" (цими словами у Біблії починається так звана книга Премудрості Соломонової). Цей хор сяючих душ повідомив, що в Юпітерове небо по­трапляють душі справедливих владарів та істинно віруючих праведників, що "жили по­божно й незухвало", і після яких на землі "пам'ять лишилася ясна". У Юпітеровому небі Перед праведників перебуває біблійний цар Давид, легендарний автор збірки псалмів, який "Святого Духа оспівав колись".

Сьоме, Сатурнове⁶ небо стало домом для духів споглядальників. Сходами в золоті, що в давні часи наснилися біблійному Якову, духи, наповнені Господнім світлом, зійшли до Данте і Беатріче. Колись вони були ченцями, самітниками і відлюдниками.

' Давні астрономи вважали, що кожна планета здійснює вплив на людську долю та поведінку. Пла­нету Меркурій вважали уособленням мудрості та руху. '* Планету Венера вважали уособленням любові земної та небесної. ? Сонце - світло істини; символ знань і активності.

Планета Марс - уособлення войовничості та дій.

Планета Юпітер - уособлення закону і порядку. ■.Планета Сатурн - уособлення часу, стриманості.

Беатріче перенесла Данте вище - у восьме, Зірне небо. З висоти цього неба Поет глянув на Землю і серед славних зірок побачив "Нікчемну крапку із морів та гір,  сповнену всю дикощів пихатих", яка "здавалося, гидка й Творцю". Цієї миті перед оні  Данте постала захоплююча картина: проміння Христа-сонця осявало сад - вічну троянду¹ і апостолів.

Великий круг вогнів (апостоли і праведники) оспівував Царицю Небесную, яка разом з сином вознеслась у вище Палаюче небо. До Данте підійшли три найвищих вогні І апостоли Петро, Яків та Іоанн, в яких богослови вбачали уособлення віри, надії і любові. Петро спитав Поета про його віру ("Відповідаю: вірю в Бога я... Я вірю в три особи вічне сущі і в сутність їх троїсту і одну"), Яків - про надію ("Надія, - я сказав, - ждання то певні В прийдешнім слави..."), Іоанн - про любов (уся любов Поета спрямована до Бога - "най вищого святого блага храм").

Данте і Беатріче перенеслися у дев'яте, Кристалічне небо, або Перворушій. Поет називає його найшвидшим серед інших небес, місцем, "де сходяться простори і часи". Над ним у Палаючому небі - Бог, сяйво і любов якого прискорюють обертання Кристалічного неба і через нього розсіюються на попередні сфери Раю. Усі небеса обертаються з різною швидкістю навколо нерухомої Землі. Благість і любов, що панують у вишніх сферах  разюче контрастують із земним життям смертних.

У десятому, Палаючому небі, яке є обителлю Бога, Данте бачить своєрідний амфітеатрі де душі, які досягають повного райського блаженства і відчувають "любов до блага як відраду", сидять на лавах-тронах, що утворюють кола, споглядаючи вічне благо - Бога? Посередині співають юрми ангелів і святих, а над небесним амфітеатром вивищується! трон Діви Марії. Біля її ніг сидять Єва, Рахіль, Ревекка та інші старозавітні праведниці;' ліворуч від Цариці Небесної перебувають старозавітні праведники, серед яких - Адам }) Мойсей; праворуч - святі Нового Завіту: апостоли, праведні Пастирі та інші благі душі. До| них приєдналася і зайняла своє місце на лаві й провідниця Данте Беатріче - уособлення; жіночності та безмежної любові: "Вона сидить уроче в вінку³ з яскравих, променистих зір".; У цьому колі провідником Данте стає дух середньовічного філософа-богослова Бернарія  Клервоського.

Сліпучо-сніговий⁴ натовп на лавах навколо трону нагадує велетенську білу троянду! з розкритими пелюстками⁵, яку згори світлом і любов'ю осяває Творець. Після моли»; Поетові було дозволено піднесення до Бога і споглядання Його в Емпіреї.¹ Данте описує свій блаженний захват і раювання від усвідомлення таємниці триєдиного Бога.

Він описує три рівновеликі кола різного кольору. Одне з них (Бог-Син) здавалось відбитком другого (Бога-Отця). На другому колі Поет побачив обриси людського обличчя. Третє коло (Бог-Дух) здавалося вогнем, породженим обома цими колами